Уявіть світ, де жодна істота не страждає і не втрачає життя заради чужої трапези.
Поля замість нескінченних плантацій зерна та сої для відгодівлі худоби перетворюються на квітучі сади, наповнені ароматом стиглих плодів. Міста потопають у зелені, вулиці більше не спекотні кам'яні джунглі, а алеї мангових та інжирних дерев, під покровом яких можна сховатися від сонця. Фрукти всюди, їх не потрібно заготовляти про запас, сушити, консервувати. Їх просто достатньо.
Що зміниться не лише навколо, а й усередині нас? Тіло звільниться від хвороб, накопичених віками неприродного харчування. Медицина більше не буде спрямована на боротьбу із хворобами, а займеться продовженням життя та розкриттям можливостей людського організму.
Розум проясниться. Тіло більше не вестиме виснажливу боротьбу з наслідками важкої їжі. Зникнуть втома, дратівливість, затуманена свідомість. Думки стануть легкими, свіжими, живими. Це призведе до нового рівня усвідомленості, нових ідей, нового суспільства.
А природа? Вона відродиться. Більше не треба буде вирубувати ліси під пасовища та забруднювати річки відходами сільського господарства. Зниклі види знову займуть своє місце в екосистемах. Клімат пом'якшиться, адже дерева, що дають нам плоди, стануть основою нової екології.
Економіка теж теж зміниться. Замість м'ясної та молочної індустрії розквітне садівництво, аграрні інновації, ботаніка. Люди повернуть втрачені знання, навчаться жити у гармонії з природою. Плоди стануть не товаром, а природною частиною життя.
І головне – змінимося ми самі.
Коли зникне необхідність завдавати шкоди заради харчування, у світі стане менше жорстокості. Звільниться місце для доброти, усвідомленості, справжнього піклування одне про одного. Людям більше не доведеться вибирати тим, що смачно, і тим, що правильно. Життя стане гармонійним і наповненим змістом.
Ця картина здається утопією, але хіба не так починалися всі великі зміни? Колись інші варварські звичаї здавалися непорушними частиною самого порядку речей. Але людина зростала, усвідомлювала, відкидала минуле. Може, і цей крок уже неминучий — лише питання часу.
Як ви думаєте, таке можливе? І якщо так, то чи скоро ми побачимо перші паростки цього майбутнього?
Автор: Марія Єршова
Поля замість нескінченних плантацій зерна та сої для відгодівлі худоби перетворюються на квітучі сади, наповнені ароматом стиглих плодів. Міста потопають у зелені, вулиці більше не спекотні кам'яні джунглі, а алеї мангових та інжирних дерев, під покровом яких можна сховатися від сонця. Фрукти всюди, їх не потрібно заготовляти про запас, сушити, консервувати. Їх просто достатньо.
Що зміниться не лише навколо, а й усередині нас? Тіло звільниться від хвороб, накопичених віками неприродного харчування. Медицина більше не буде спрямована на боротьбу із хворобами, а займеться продовженням життя та розкриттям можливостей людського організму.
Розум проясниться. Тіло більше не вестиме виснажливу боротьбу з наслідками важкої їжі. Зникнуть втома, дратівливість, затуманена свідомість. Думки стануть легкими, свіжими, живими. Це призведе до нового рівня усвідомленості, нових ідей, нового суспільства.
А природа? Вона відродиться. Більше не треба буде вирубувати ліси під пасовища та забруднювати річки відходами сільського господарства. Зниклі види знову займуть своє місце в екосистемах. Клімат пом'якшиться, адже дерева, що дають нам плоди, стануть основою нової екології.
Економіка теж теж зміниться. Замість м'ясної та молочної індустрії розквітне садівництво, аграрні інновації, ботаніка. Люди повернуть втрачені знання, навчаться жити у гармонії з природою. Плоди стануть не товаром, а природною частиною життя.
І головне – змінимося ми самі.
Коли зникне необхідність завдавати шкоди заради харчування, у світі стане менше жорстокості. Звільниться місце для доброти, усвідомленості, справжнього піклування одне про одного. Людям більше не доведеться вибирати тим, що смачно, і тим, що правильно. Життя стане гармонійним і наповненим змістом.
Ця картина здається утопією, але хіба не так починалися всі великі зміни? Колись інші варварські звичаї здавалися непорушними частиною самого порядку речей. Але людина зростала, усвідомлювала, відкидала минуле. Може, і цей крок уже неминучий — лише питання часу.
Як ви думаєте, таке можливе? І якщо так, то чи скоро ми побачимо перші паростки цього майбутнього?
Автор: Марія Єршова